світлий
Світлий, -а, -е. 1) Свѣтлый, ясный. Да нема цвіту світленького над маківку. 2) світле око. Cм. око. 3) — тиждень. Недѣля Христова Воскресенія. Ум. світленький, світлесенький.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 109.
Том 4, ст. 109.