розривка

Розривка, -ки, ж. Развлеченіе. НВолын, у Роздумував про її легку, веселу натуру, липку до розривок. Левиц. І. 341.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 55.

Випадкові слова

Похочувати, -чую, -єш, гл. Хотѣть. Батько каже: сватай, так дівка не похочує. Н. Вол. у.

повністю...

Будько, -ка, м. Тотъ, который обѣщаетъ, говори: буде или буду? Поки хвалько нахвалиться, бубько набудеться. Ном. № 5680. Cм. набуватися 3.

повністю...

Угамовуватися, -вуюся, -єшся, сов. в. угамуватися, -муюся, -єшся, гл. Успокоиться, утихнуть, уняться. Не вгамовується Ївга. Мир. Пов. І. 144. Еней сподарь, посумувавши, насилу трохи вгамувавсь. Котл. Ен. ІІІ. 5. Чи ви там ще довго не вгамуєтеся? пора спати. Канев. у. Угамуйся, глянь на себе, який страшний ти і блідий. Греб. 335.

повністю...