розраювати
Розраювати, -раюю, -єш, сов. в. розра́яти, -ра́ю, -єш, гл. 1) Отсовѣтывать, отговаривать, отговорить. Полюбив дівчину — розраяли люде, — мені молодому пароньки не буде. Подавали рушники змовились, — чи годиться ж розраювати? Розраяли, розсудили, щоб ми в парі не. ходили. 2) Посовѣтовать. Да розраяли мене вражі люде: іди заміж — луччей тобі буде.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 54.
Том 4, ст. 54.