багатирь
Багатирь, -ря, м. 1) Богачъ. Такий багатир, що не знає що́ то нема. Багатирь був, а жив, як убогі люде живуть. Багатир був! Що було в його поля, худоби, що всякого добра! Умре багатир, то йде за ним увесь мир, а вмре харпак — тільки піп та дяк. 2) Богатырь. Були вони багатирі: велику силу мали. Портрети всіх багатирів: як Александр цареві Пору давав із військом добру хльору...
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 16.
Том 1, ст. 16.