ремінь
Ремінь, -ню, м. 1) Ремень. З вас деруть ремінь, а з їх, бувало, й лій топили. 2) Кожа выдѣланная, сапожный товаръ. Оце купив реміню чоботи пошию. 3) Широкій кожаный поясъ съ сумочкою при немъ и пр. Брат посяг у ремінь та й виймив мені сороківця. Ум. ремінець, ремінчик. Лучче своє личко, як чужий ремінець.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 12.
Том 4, ст. 12.