простота
Простота, -ти, ж. 1) Простота. Щось і блявкнув з простоти. Світ простоти і покою — стародавній заповіт. 2) Простой народъ. Ні, зникнете ви, горді духи, почезнете, як і простота. Твої слова простоту темну на добрий розум наставляють. 3) Неучъ; наивный человѣкъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 482.
Том 3, ст. 482.