промова
Промова, -ви, ж. Рѣчь. Царь Наливай промову промовляє. Богослов казав промову над якимсь помершим паном. Ум. промовка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 473.
Том 3, ст. 473.