склювати

Склювати, -люю, -єш, гл. Поклевать. Я покрию свого миленького слідочок, щоб вітер не звіяв, пташки не склювали. Чуб. V. 16.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 137.

Випадкові слова

Сподітися I, -діюся, -єшся, гл. = сподіватися. П'є п'яниця неділю, а я ся сподію. Чуб. V. 585. От і сподійся з його добра. Камен. у.

повністю...

Орандарський, -а, -е. = орендарський. Орандарські діти. Грин. III. 692.

повністю...

Недугий, -а, -е. = недужий. Бо я женник недугий, треба до мене другий. Рк. Макс.

повністю...