вибігати I
Вибігати I, -гаю, -єш, гл. 1) Исходить, бѣгая. Наймичка вибігала (шукаючи) увесь куток. Довелось скрізь вибігать по хатах, шукаючи. 2) Пробѣгать извѣстное время. Не багато він бігав, а рік вибігав вовком.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 145.
Том 1, ст. 145.