пошибати

Пошибати, -ба́ю, -єш, гл. Ударять, бить; вырываться. Із под тої труби димок пошибає. Грин. III. 684. думка думку пошибає = думка думку побиває. Г. Барв. 411. Cм. побивати 5. сльоза сльозу пошиба = сльоза сльозу побива. Cм. побивати 5. Пошибають сльози, сльози, котяться горохом. К. Дз. 130. дух духа пошибає. Захватываете духъ. Сим. 235. Дух духа пошибав, аж вилазили очі, а він усе біжить.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 395.

Випадкові слова

Варьоха, -хи, ж. = варенуха. Ми вашої варьохи не пили. Грин. ІІІ. 500.

повністю...

Колінчити, -чу, -чиш, гл. Бить (колѣномъ?) Ну, вже він мене колінчив, колінчив після сюю. Г. Барв. 302. Звалив його, колінчив уже, колінчив, стілько йому схотілось. Мнж. 91.

повністю...

Заві́тувати, -тую, -єш, гл. Завѣщать. Духом високим... жив та й нам його завішував наги батько Тарас. О. 1862. III. 25.

повністю...