потяг
Потяг, -гу, м. 1) Влеченіе, побужденіе, стремленіе. У його потяг до танців та до скоків. 2) Доходъ, прибыль. Нема потягу. 3) Поѣздъ. 4) Ремень у сапожниковъ, которымъ придерживается сапогъ или доска на колѣняхъ. 5) Длинная и узкая полоса бураковъ или иного посѣва, далеко потянувшаяся въ поле. 6) мн. Потягиваніе. Потяги напали мене.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 384.
Том 3, ст. 384.