послідущий
Послідущий, -а, -е. Худшій. Кирило Тур був у Січі не послідущий. Піду, каже, утоплюсь, усі мене обіжають — я послідущий на світі.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 363.
Том 3, ст. 363.