послід
Послід, -ду, м. 1) Остатки зерна, смѣшанные съ соромъ, остающіеся при вѣяніи, и очисткѣ зерна. Бідний (сіє) самий послід, уже одвійок од пшениці. 2) Испражненія. Крутиться, як послід в ополонці. 3) Результата, послѣдствіе. Давня то річ! але послід її свіжий і до сього часу. 4) Конецъ. Ми стали собі оба май у посліді.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 363.
Том 3, ст. 363.