порох
Порох, -ху, м. 1) и во мн. порохи́. Пыль; прахъ. Порох з ніг ваших обтрусіть. У хаті по стінах порохи. Вірли крильма землю збили, порохами скопотили. 2) Порохъ. Понавозили рушниць і великі запаси пороху й олива. Ум. порошок.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 354.
Том 3, ст. 354.