поконати
Поконати, -на́ю, -єш, гл. 1) Умереть, помереть. Дай Боже і покопать по правді. Бодай наші вороги покопали до ноги. 2) Побѣдить. Покопали козацьку волю.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 274.
Том 3, ст. 274.