поклювати

Поклювати, -клюю́, -є́ш, гл. Поклевать, исклевать. Чуб. V. 297. Курчатам пшона посипала, а кури поклювали. Харьк. у.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 273.

Випадкові слова

Натрапляти, -ля́ю, -єш, сов. в. натрапити, -плю, -пиш, гл. Попадать, попасть на что, находить, найти, наталкиваться, натолкнуться; встрѣчать, встрѣтить. Натрапила коса на камінь. Ном. № 4142. Пришили вони в село да й натрапили як раз на того діда. ЗОЮР. II. 21. Ми сміялись із радощів, що натрапили таких гарних людей. Г. Барв. 43.

повністю...

Копіт, -поту, м. 1) Пыль (въ воздухѣ). Наче череда йде — такий копіт зіб'ють. Св. Л. 91. За коником став копіт. Чуб. 2) Топотъ. З копотом і ржанням коней табунових. К. МБ. XI. 42.

повністю...

Поведенція, -ції, ж. Обычай, обыкновеніе. Греб. 408. Така вже в нас поведенція старосвітська. — Усе про те тільки й думає, щоб заробити копійку; така вже їх московська поведенція: Кв.

повністю...