поклонець
Поклонець, -нця, м. = поклін. Сирітка кинулась до ніг, поклонці тричі положила.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 273.
Том 3, ст. 273.