погук
Погук, -ку, м. Выкрикъ; крикъ; призывный крикъ. Заспівайте Господеві пісню псальму нову гарно, любо з погуками співайте здорові.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 236.
Том 3, ст. 236.