нужа
Нужа, -жі, ж. соб. 1) Вши. Коли не п'є, так нужу б'є, а все не гуляє. Убрання, постоли порвались і нужі повна очкурня. 2) Мухи. Тут, біля загонів, нужа б'є скотину дуже. Воли... ішли нехутко по дорозі да знай хвостами нужу проганяли.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 572.
Том 2, ст. 572.