нудьга

Нудьга, -ги, ж. 1) Тоска, скука. Г. Барв. 431. 2) нудьга-чоловік. Скучный человѣкъ. Семен це нудьга-чоловік. Міусск. окр. Cм. нуд, нудота.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 572.

Випадкові слова

Ганусковий, ганусовий, -а, -е. Анисовый.

повністю...

Особне нар. = особе.

повністю...

Утомляти, -ляю, -єш, сов. в. утомити, -млю, -миш, гл. Утомлять, утомить. Спочивають добрі люде, що кого втомило. Шевч. 77, Коні вороненькі ноги утомили. Шух. І. 199.

повністю...