навіжений
Навіже́ний, -а, -е. Безумный, сумасшедшій. Юпітер, гнівом роспалений, влетів до них мов навіжений.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 470.
Том 2, ст. 470.