борода
Борода, -ди, ж. 1) Борода. Ой не піду за старого — бородою коле. задер бороду. Грубо: умеръ. 2) Подбородокъ, нижняя челюсть. 3) лядська борода. Трава, которую не можетъ захватить коса. 4) стасова борода. Кусть ржи, оставляемый на нивѣ въ концѣ жатвы. 5) борода лісова. Раст. Usnea barbata. 6) — чортова. Vincetoxicum officinale L. Moench. Ум. борідка, борідонька, борідочка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 87.
Том 1, ст. 87.