мотрошити

Мотроши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. Порошить. Проти Варвари почало мотрошити сніжком. Мир. Пов. І. 112. На дворі сніжок мотрошить. Конотоп. у.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 449.

Випадкові слова

Телятко, -ка, с. Ум. отъ теля.

повністю...

Уверий, -а, -е. 1) Кривой (о деревѣ). Увере дерево. Вх. Лем. 476. 2) Упрямый (о человѣкѣ). Вх. Лем. 476.

повністю...

Остопранцюватіти, -тію, -єш, гл. = остобісіти. Мені ця робота вже остопранцюватіла. Александр. у. Слов. Д. Эварн.

повністю...