матінка
Ма́тінка, -ки, ж. Ум. отъ мати. Матушка. Журба не матінка. Въ разговорѣ женщинъ между собою употребляется какъ слово обращенія. Ох, моя матінко, як утомилась! Як згадаю, що стояв він гордий та спокійний такий, — матінко!.. ні, не піду!.. Ум. матінонька, матіночка. А приходить додомоньку, б'є і лає матіноньку. А нема роду найвірнійшого над ту матіночку.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 410.
Том 2, ст. 410.