кутя
Кутя, -ті, ж. Обрядовая каша изъ ячменныхъ или пшеничныхъ зеренъ наканунѣ Рождества Христова и Крещенія. Кутя на покуті, узварі, на базарь. кутя багата. Канунъ Рождества, сочельникъ. кутя голо́дна. Канунъ Крещенія. передати куті меду. Пересолить (иносказ.).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 333.
Том 2, ст. 333.