куль
Куль, -ля́, м. 1) Вымолоченный снопъ. Дав йому він в'язочку сіна і куль соломи і міх полови. Употребл. для солом, кровель. Купила дві копи кулів. Батько, де текло, кришу поладив. 2) Связка камышу. В костер кладуть 30 кіп очерету, а в копі — 60 кулів. 3) Палка или конусообразный обрубокъ, употребляемый въ дѣтской игрѣ того-же имени. 4) Родъ жгута, свернутаго изъ свитки, которымъ бьютъ во время дѣтской игры въ крам. Ум. кулик.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 323.
Том 2, ст. 323.