копиця
Копиця, -ці, ж. 1) Копна травы. Дівчата на луці гребли, а парубки копиці клали. Погоріло в степу сіно, нема ні копиці. 2) Куча чего-либо. А в лагері знайшли різниці: лежали битих мняс копиці. Ум. копичка. А ввечері холодками клали в копички рядками. Кілько грачів у «короля» кладуть... руки долонями вниз, одна рука на другу, щоб стала копичка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 281.
Том 2, ст. 281.