копито
Копито, -та, с. Копыто. Вороний коню, чом води не п'єш, копитами сиру землю б'єш? Ум. копитце.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 281.
Том 2, ст. 281.