колос
Колос, -су, м. 1) Колось. Колос повний гнеться до землі, а пустий догори стирчить. Шумить золотим колосом пшениця. 2) Часть косы (орудія), находящаяся передъ ея концомъ, носкомъ. Ум. колосо́к.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 272.
Том 2, ст. 272.