кадило
Кадило, -ла, с. 1) Кадильница. Дяк співа, попи з кадилами, з кропилом. З кадила дим по церкві пішов. 2) Ѳиміамъ, ладонь. Дурному персвазія, а умерлому кадило, то все єдно. 3) Раст. Melittis Mellissophyllum L. 4) — дике. Раст. Lamium maculatum.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 206.
Том 2, ст. 206.