кабан
Кабан, -на, м. Кабанъ; вепрь. Не бурли, як кабан у кориті. Ум. кабанець, кабанча, кабанчик. Ув. кабанюга.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 202.
Том 2, ст. 202.