кабака
Кабака, -ки, ж. 1) Нюхательный табакъ. «Мерщі ісхопився, протерся, кабаки понюхав. Натрусив з ріжка катки, раз, другий понюхав. . Мовчи, по я тебе на кабаку зотру! кабаки діти кому. Наказать кого. 2) Penis.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 202.
Том 2, ст. 202.