зуритити

Зуритити, -чу, -тиш, гл. — собі кого́. Почувствовать къ кому отвращеніе. Шух. І. 45.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 189.

Випадкові слова

П'ятимісячний, -а, -е. Пятимѣсячный. Желех.

повністю...

Нахнюпити, -плю, -пиш, гл. Потупить. Вона ж нахнюпила у землю очі.

повністю...

Жба́н, -ну, м. = джбан. До пори жбан воду носить. Ном. № 7771. Усип мені меду жбан, а я тобі заплачу як пан. Чуб. V. 921. Ум. жба́нець, жба́нок, жба́нчик, жба́нчичок.

повністю...