зрубити
Зрубити, -блю́, -биш, гл. Сдѣлать срубъ. Зрубив хату.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 185.
Том 2, ст. 185.