зруб
Зруб, -ба и -бу, м. 1) Срубка. Знайшовся чоловік, що купив на зруб гай. Также мѣсто, гдѣ срубленъ лѣсъ. З липового зруба молоді паростки пустились. 2) Срубъ — при постройкѣ, въ погребѣ, колодезѣ и пр. Як положать зруб на хату..., то п'ють закладчини. Був колодязь і такий низький зруб у тому.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 185.
Том 2, ст. 185.