бесаг
Бесаг, -га, м. Чаще во мн. ч. бесаги. 1) Мѣшокъ. То бесаги мельникові стояли з пшеницев. 2) = сакви, дорожный двойной мѣшокъ. Парубки кладуть калачі в бесаги. 3) Писанка съ изображеніемъ бесагів.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 53.
Том 1, ст. 53.