запно
За́пно нар. Досадно, непріятно, обидно. Он за що йому запно! Йому, бач, запно, що моя жінка краща, ніж його. Запно бува, як дитина в хаті наробить. Як було за панщини заставляють у неділю робити, то й запно, а тепер сами собі роблять і байдуже.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 82.
Том 2, ст. 82.