березник
Березник, -ка, м. Березовый лѣсъ, роща. А тут йому з березника на зустріч шкандибає рижа кобила. Ум. березничок. Бігла теличка з березничка. Їздили ми по горах і по ярах, і по дубничках, і по березничках.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 51.
Том 1, ст. 51.