завірчувати
Заві́рчувати, -чую, -єш, сов. в. заверті́ти, -верчу́, -ти́ш, гл. 1) Обвивать, обвить тканью, бумагой и пр., заворачивать, завернуть, обертывать, обернуть. Не лізь на колодку, бо заб'єш головку, та буде боліти, нічим завертіти. Мені, дівко, та пришиють квітку, тебе, дівко, завертять в намітку. 2) Завертывать, завертѣть, завинчивать, завинтить.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 18.
Том 2, ст. 18.