забогарадити
Забогара́дити, -джу, -диш, гл. Помочь (ради Бога). Підіть хиба до Грицька Скакуна; той коли й не забогарадить, то хоч доброю радою порадить.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 7.
Том 2, ст. 7.