журав
Жура́в, -ва, м. 1) = журавель 1. Журав грає, журав грає, журавочка скаче. 2) = журавель 2. Ум. жура́вчик.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 492.
Том 1, ст. 492.