жнець
Жнець, женця́, зв. же́нче, м. Жнець. Ой. на горі та женці жнуть. Ум. же́нчик. Наша пані пишна проти женчиків вийшла.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 488.
Том 1, ст. 488.