живо
Жи́во нар. 1) Живо. Давно те діялось..., а здається — неначе вчора минуло, — так воно живо перед очима. 2) Быстро, скоро. Було як вишле нас четверо жати, дак живо ниву знесемо. Ум. живе́нько, живе́сенько. Став у Марусі на дворі живенько.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 482.
Том 1, ст. 482.