думний
Ду́мний, -а, -е. 1) Задумчивый, мыслящій. І думнеє чоло похмарніло. 2) Гордый. Чого ж ти така думна? Чого ти погорджаєш поповичами?
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 456.
Том 1, ст. 456.