думка

Ду́мка, -ки, ж. Мысль; намѣреніе, замыселъ. Рукою (на молитві) махаєш, а думкою скрізь літаєш. Ном. № 177. А думка край світа на хмарі гуля. Шевч. 9. таќа в йо́го ду́мка. Онъ такъ думаетъ, предполагаетъ. Така́ в йо́го думка була, щоб дівчина йому жінка була. Мил. 97. на ду́мці стоя́ти. Не сходить съ ума, быть на умѣ. на ду́мку спа́сти. Придти въ голову. Стор. МПр. 51. ду́мка б. Предполагается. Думка б завтра вже їхати. ду́мка таќа, що.... Можно думать, что... ду́мку взя́ти. Вознамѣриться, рѣшить. Узяла собі таку думку: покину їх. мн. МВ. І. 10. на мою́ ду́мку. По моему мнѣнію. 2) Родъ лирическаго стихотворенія (элегическаго характера). Ум. ду́монька. Голос як сурмонька, т'але ж чортова домонька. Ном. № 2984. Слова твої прекраснії, превражая думка. Мет. 107.