безконечний
Безконечний, -а, -е. Безконечный. І немає злому по всій землі безконечній веселого дому. безконешна писанка = безконечник 2.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 41.
Том 1, ст. 41.