дідувати
Дідува́ти, -ду́ю, -єш, гл. 1) Быть дѣдомъ; жить дѣдомъ. Ми будемо дідувати по пасіках тихо. 2) Нищенствовать. 3) Быть сторожемъ на бахчѣ. Оце ти дідуєш у Грицька на бакші? Оце я на баштані дідую.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 389.
Том 1, ст. 389.