дідовин
Дідови́н, -на, м. Нищій. За дідовином, за його сином тра рано вставати, торби латати.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 389.
Том 1, ст. 389.