дишель
Ди́шель, -шля, м. Дышло. Без дишля, без дуги: куди захочем, туди й поїдем — я і ти.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 385.
Том 1, ст. 385.