дичавіти
Дича́віти, -вію, -єш, дича́ти, -ча́ю, -єш, гл. Дичать.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 385.
Том 1, ст. 385.